понедельник, 3 сентября 2012 г.

Вибори в Україні, як Олімпійські ігри

Вибори в Україні, як Олімпійські ігри. І схожість не лише в часових термінах.
Зокрема після цьогорічної Лондонської олімпіади залишився неприємний осад. Такої кількості відвертих ляпів та організаційних проколів вже давно не спостерігалося.
І це в доведеному до абсурдної досконалості аристократичному Лондоні?! Не вірю!
Звичайно можна все списати на згубний вплив мультикультуралізму і монтіпайтонівські традиції британського гумору, але є підозра, що задіяні  були зовсім інші чинники. А саме - ненав'язливо ткнути писком окремі країни в калюжу.   
І в цьому плані головний режисер і сценарист українських виборів 2012 (якщо це звичайно одна особа!) вдало запозичив багато спортивних принципів.
Найперший принцип – головне участь, а не перемога! Принаймні так кажуть тим і ті, хто не впевнений в своїх силах, або ж змагається щоб заробити грошей за технічні функції чи й просто засвітитися на майбутнє. Звичайно приховані сценаристом фаворити знають, що перемога все ж таки головне.
Адже золото є золото, а гран-прі і в Африці гран-прі (нехай пробачать мені наші сомалійські брати). Плюс до всього, кошти витрачені на підготовку потрібно повертати, а це набагато простіше зробити з призового фонду, ніж з власної кишені.
Другий базовий олімпійський принцип – швидше, вище, сильніше. В Україні до нього підійшли творчо. Швидко міняти правила гри, вище підняти планку прохідного балу і сильніше закрутити медіа-гайки.
Нарешті – принцип цьогорічної олімпіади – головне не виступ, а суддівство. Усім уже має стати зрозуміло, що після прийняття чинного Закону України "Про вибори народних депутатів України", можна скільки завгодно кричати про порушення і фальсифікації на виборах.