понедельник, 6 августа 2012 г.

Підкуп – прямий і не дуже…



Останнім часом дискусія щодо законності чи незаконності дій тих чи інших суб’єктів політичного процесу набула всезагального характеру. Розмови про підкуп виборців, їх продажність та негідників-кандидатів точаться починаючи з сільських посиденьок і закінчуючи ток-шоу на національному телебаченні.
Отже, що тут є нормою закону, а що від лукавого.

Насамперед варто розуміти, що відповідно до ст.2 Закону України „Про вибори народних депутатів України” виборцем є дієздатний громадянин України віком від 18 років. І цей статус ним не втрачається ні по завершенню однієї виборчої кампанії, ні в період до початку нової.

Що стосується власне передвиборчої агітації, то ст.68 Закону доволі детально роз’яснює, що це - здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Не вважається передвиборною агітацією здійснення партією, яка не має статусу суб'єкта виборчого процесу, попередньо згаданих дій і заходів. Тобто партія, що не бере участі у виборах або до початку виборчої кампанії може спокійно популяризувати власну діяльність чи роз'яснювати свої позиції за умови, що під час таких заходів жодним чином не згадуються партії - суб'єкти виборчого процесу та кандидати у депутати, а також положення передвиборних програм.

Партія ж і її кандидати по списку, кандидати-мажоритарники право розпочати свою передвиборну агітацію лише з дня, наступного за днем прийняття виборчою комісією рішення про їх реєстрацію (ст.70 Закону України „Про вибори народних депутатів України”).

Як що ж говорити про підкуп, то законом (ч.13 ст..74) забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення назви, символіки, прапора партії, за умови, що вартість таких товарів не перевищує 3% мінімального розміру заробітної плати), послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей. Тільки така передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних цінностей, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата у депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців. Проте, фактично досить лише, щоб продуктові набори або будь-що інше не перевищувало суму 32 гривні 82 копійки і мало партійне чи кандидатське брендування і все. Це вже не підпадатиме під визначення статті закону!

Більше того, відповідальність за порушення законодавства про вибори депутатів відповідно до ст.114 відсилає нас до Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення.

Проте там немає в принципі такого поняття, як підкуп виборця. з натяжкою сюди може підходити визначення Кримінального кодексу про перешкоджання волевиявлення.

Так, стаття 157 ККУ, яка визначає відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача зазначає, що перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин - караються штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до 2-х років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років. Ті самі діяння, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна, - караються обмеженням волі на строк до 3-х років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років. Діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, - караються обмеженням волі на строк від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 2 до 3 років.

Ще цікавіше, коли в цих діях відсутній склад злочину. Стаття 212-10 КУпАП передбачає, що здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом, проведення передвиборної агітації поза строками, встановленими законом чи в місцях, що заборонені законом, здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України, або інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації, крім випадків, передбачених статтями 212-9, 212-13 та 212-14 КУпАП, а так само агітація в день проведення референдуму - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від 50 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, підбиваючи підсумки, стає зрозуміло, що підкуп, як прямий, так і не прямий є просто однією з форм перешкоджання волевиявленню виборця і відповідно може підпадати під визначення злочину за умови одночасної наявності трьох компонентів – виборця (постійний компонент), суб’єктів виборчого процесу – партій та кандидатів (з моменту реєстрації у виборчій кампанії і до підбиття офіційних підсумків) та власне виборчого періоду (який складається з трьох фаз – першої, коли до моменту реєстрації заборонена будь-яка агітація, другої – коли дозволяється передбачена законом агітація для суб’єктів виборчого процесу і третьої – коли 27-28 жовтня агітація знову заборонена).

Все інше, нажаль чи на щастя, лише моралізаторство. Біда не в тому, що кандидат чи партія роздають продуктові набори чи ремонтують школи і лікарні. По-перше, як правило, це роблять благодійні фонди від імені цих суб’єктів. По-друге, більшість юридично підкованих штабів роблять цей етап кампанії до офіційного початку виборчих перегонів.

Біда в тому, що робиться у половині випадків під вибори і в якості тимчасової подачки виборцю. Хоча й тут варто відзначити, що немала кількість депутатів різного рівня системно працюють в окрузі і, не тільки роздаючи благодійну допомогу, а й вирішуючи проблеми його мешканців.

Наостанок - суб’єктивна думка. Ситуація навколо того чи приймати чи не приймати бонуси від кандидатів і як потім голосувати нагадує ситуацію з дівчиною, якій подарували квіти і сходили з нею на каву. Квіти і кава – це ще не привід лягати в ліжко. Хоча, якщо дуже хочеться, то це особиста справа кожного.
                                                                                                         Блог Сергія Пасічника

Комментариев нет:

Отправить комментарий