17 миттєвостей осені

Отже, фініта ля комедія! Усі бажаючи полічені і вписані в Велику книгу виборів. Головна інтрига виборів в 194-му окрузі розкрита. Такий багатостраждальний дует, як Булатецький - Жуковська розпався. Пані Валентина вочевидь зробила висновки з рекомендацій розумних людей і вирішила інвестувати свої фінанси в менш ризиковані інвестиції. Микола Іванович, отримавши таку звістку не на жарт зрадів. Хоча чому радіти – не зрозуміло. Адже замість давно вже «рідної» і прогнозованої Жуковської, Булатецький отримав букет несподіванок. Насамперед прикритий міцними тилами Банкової Олег Свинарчук. І якщо сумніви щодо незалежності кандидата від корпорації «Богдан» ще якийсь час мали місце, то з тотальною появою «Я, Богдана» на кожному борді і в кожній маршрутці, прийшло розуміння джерела активності очільника автомобільної корпорації. Також не варто недооцінювати електоральний потенціал Михайла Поплавського. Співочий ректор, який перебачив вже не одного президента і досі лишився на своїй посаді, а крім того має 100%-ну пізнаваність цілком може стати таким собі Палікотом або Беппе Грілло по-українськи регіонального масштабу. Адже не забуваймо про значну «сіру» електоральну зону, яку відверто втомили розборки по лінії «влада - опозиція».

«Академія стратегічних досліджень» наразі не вдаватиметься до розбору ефективності чи законності ведення передвиборчих кампаній окремих кандидатів. Ефективність можна буде оцінити за підсумками голосування, а юридична оцінка фактів порушень в умовах чинного закону про вибори є виключно суб’єктивною думкою тих чи інших експертів або юристів. Як показала практика українського судочинства на результат обрання наявність чи відсутність порушень ніяк не впливає. Адже все рівно зняти з перегонів нікого не можна. Інша справа – після виборів. Комбінація а-ля Марков і колеги дає можливість стабілізувати політичні переконання уже обраних депутатів, або змінити їх в потрібному напрямку. Очевидно саме така думка наштовхнула одного з кандидатів – В’ячеслава Черепаню відмовитися від участі в перегонах. Не виключено, що він не буде єдиним, проте наразі решта учасників цілком серйозно зображує з себе майже готових депутатів.

Як вже зазначалось, всі ми чудово розуміємо, що передвиборча програма – то власне обіцянка чистої води. Випадки виконання кандидатами своїх зобов’язань, нажаль, не є поширеним явищем. Втім, на етапі виборчої агітації не так багато об’єктивних критеріїв для порівняння кандидатів. Тому спробуємо дослідити ті характеристики, які принаймні є об’єктивними з точку зору науки.

Насамперед статистичний аналіз програм. За кількістю слів в програмі лідером так і залишився Олександр Радуцький (575 слів), майже наздогнав його земляк Володимир Мамалига (562 слова), дещо відстають від нього Володимир Єрьоменко (516 слів), Сергій Покромович  (514 слів) та Олег Купрієнко (511 слів).

Лінію середняків тримають - Олег Свинарчук (494 слова), Микола Булатецький (466), Михайло Поплавський (460), Олексій Арсенюк (450), Віктор Драгунов (449) та Андрій Свинаренко (436). За 300 слів змогли перевалити Олексій Окопний (372 слова), Максим Колісник (328) і Богдан Бобровський (325).

Найлаконічнішими є програми Олександра Тарашевського (298 слів), Віталія Чорного (217) та Валентина Кузьоменського (137).

Ще один об’єктивний показник – вік кандидатів. Новим лідером, що обійшов Булатецького є Поплавський – 64 проти 60 років. В групі п’ятидесятників троє -  Володимир Єрьоменко (57 років), Олексій Арсенюк (56) та Віктор Драгунов (54).

В когорті сорокарічних троє однолітків, яким по 49 років – Кузьоменський, Купрієнко та Покромович. На рік молодший за них Володимир Мамалига (48 років), по 43 роки - Андрію Свинаренку та Олегу Свинарчуку, і нарешті 42 роки має Олександр Радуцький.

З часу останнього огляду в переліку кандидатів додалося молоді. Якщо на початку наймолодшим з кандидатів був 30-річний Віталій Чорний, то тепер до компанії тридцятирічних додався ветеран виборчих кампаній Максим Колісник (35 років) і тріо двадцятирічних – Окопний  Олексій (29), Бобровський Богдан (29) і Тарашевський Олександр (23).

Цікаво порівняти такий аспект, як згадування Черкас або черкасців в програмі. Програми більшості кандидатів (10 з 17 кандидатів) так і лишилися універсальними, так би мовити широкого спектру вжитку, і цілком могли би бути прикладені до будь-якого іншого округу. Один раз згадав за Черкащину Андрій Свинаренко, по 3 рази – Володимир Єрьоменко, Володимир Мамалига та Олексій Арсенюк, 4 – Микола Булатецький. Лідерами турботи про черкасців в сенсі згадування кореня «черкас» є Олег Свинарчук та Олександр Радуцький – 8 та 12 згадувань відповідно.

З усіх остаточно зареєстрованих кандидатів лише троє мають відношення до Черкащини, як батьківщини – Віктор Драгунов (проте наразі проживає в Києві), Олександр Радуцький, Андрій Свинаренко, Олексій Арсенюк, Максим Колісник, Валентин Кузьоменський. Решта або оселилися тут пізніше, як Микола Булатецький, Володимир Мамалига чи Володимир Єрьоменко, або до Черкащини мають опосередковане відношення.

Тільки п’ятеро чітко зазначили свою партійну приналежність – Микола Булатецький від «Батьківщини», Віктор Драгунов від Компартії, Віталій Чорний від «Братства», Олег Купрієнко від Радикальної партії Олега Ляшка та Сергій Покромович від «Руського блоку».

Якщо говорити про суть передвиборчих програм, то власне особливої оригінальності ми тут не побачимо.

Олексій Арсенюк має традиційний пісний асортимент – європейський рівень життя, обов’язкова згадка регіонів (в сенсі територіальному, але з натяком на свою політичну приналежність), верховенство права (цікаво було спостерігати усміхненого кандидата, коли «міліція» перекривала вхід до ОДА), гідне життя, соціалка. Часто згадується слово «європейський» - видно, що програма писалася тоді, коли ще не було відомо про зміну тренду. Нарешті апофеоз – «Як людина віруюча, я не обіцяю того, що не можу зробити»! Чомусь згадується, як пан Арсенюк на початку 2000-х збирав підписи на будівництво начебто церкви біля Парку хіміків, а в підсумку там з’явилася АЗС. Але хай то буде на совісті головного «бочкаря» Черкас.

Програма Бобровського Богдана настільки ж лаконічна як і фантастична. «Миру мир», всіх подружить, всі гроші лишить в Черкасах і роздати усім потребуючим. А - ну іще й відмінити Податковий кодекс.

Микола Булатецький дещо модернізував передвиборчу програму Об’єднаної опозиції, пообіцявши всіх недостойних посадить, а достойних розставити на керівні посади в області. З цікавинок - п’ять пріоритетних напрямків діяльності громади Черкащини: діти, громадянське суспільство, дороги, підприємництво та законність. Чому саме в такому порядку і в якому контексті і чиї малися на увазі діти – не дуже зрозуміло.

Віктор Драгунов теж не був надто оригінальним. Велика Перемога, боротьба з ОУН-УПА, вперед до Євразійського союзу, геть від Європи і ще кілька аналогічних компонентів традиційної квази-комуністичної риторики, що використовується КПУ. До того ж, як зазначалося, програма досить універсальна (якщо викинути абревіатури) – вона може бути використана для агітації як серед декхан Ферганської долини, так і пеонів Аргентини – згадки про Черкаси там немає.

Програма Володимира Єрьоменка нагадує твір грішника, що покаявся і зібрався ощасливити увесь світ. Тут і злочинна влада, і хворе суспільство, і апеляція до бога. В цілому усе правильно і душевно. Ще й Черкащину не забуто.

Максим Колісник – справжній українець і реаліст. Це якщо судити з його програми. Кандидата не влаштовує ситуація в Україні і це логічно – вона мало кого влаштовує. А головна тема програми кандидата – боротьба з корупцією і олігархами. Цікаво, що на минулих виборах (в 2012 році) всі ці проблеми пана Колісника очевидно не турбували, оскільки тоді думки балотуватися в нього не виникало. Та й до олігархів рік тому він ставився цілком лояльно.

Кузьоменський Валентин в свою (найкоротшу з усіх) програму все ж заклав кілька цікавих компонентів. Насамперед кандидат явно є прихильником покійного Павла Скоропадського, оскільки планує відродження Української Держави (а це можна сказати вже й офіційний заклик до зміни конституційного ладу). Крім того, судячи з тексту пан Кузьоменський ставши депутатом запровадить новий правопис, який би дозволяв кілька слів зливати в одне. Ну й нарешті транспортне питання – йому приділено майже третину програми. Дивно, що позиціонуючи себе як опозиційного кандидата, в програмі відсутня жодна згадка наприклад про звільнення Тимошенко або ще якийсь з пунктів об’єднаної опозиції.   

Радикально підійшов до виборів Купрієнко Олег, який робить акцент на програмі своєї партії (Радикальної звісно ж) плюс всіх посадить, добро поділить, а з українських чорноземів виростить країну рівня Об’єднаних Арабських Еміратів.

Дуже симпатичний вигляд має програма Володимира Мамалиги. Тут є все – і хто винен, і що робити, і що потрібно Черкасам. З цікавого – повернення ядерного статусу, вирішення ключових питань через референдум і 25% податку для чиновників видатки яких перевищують доходи. До речі, програма дійсно досить актуально описує ситуацію в Україні. Єдино важко зрозуміти, як пан Володимир сам усе це зможе в парламенті реалізувати.

Олексій Окопний пропонує стандартний набір фраз для кандидата-мажоритарника. З конкретики тут лише згадка за номер округу. Спочатку кандидат говорить, що робитиме усе для своїх виборців в окрузі, далі згадує, що все ж таки є кандидатом до законодавчого органу – і далі вже мова йде про законотворення. 

Ще один стурбований проблемами доріг кандидат – Сергій Покромович. Серед інших пріоритетів - підтримка місцевого самоврядування, європейський шлях розвитку культури, науки і духовності. Як це кореспондується з програмою партії «Руський блок» незрозуміло, але принаймні ясно, що кандидат адекватно розуміє де він опиниться в Черкасах, якщо включить до передвиборчої програми програму свої партії.

Неочікувана поява кандидата Михайла Поплавського на 194-му окрузі презентувала доволі очікувану програму. Давно знайомі тези про владу для народу, покращення добробуту, розвиток села і підтримку молоді. В цілому все по суті, а враховуючи невиправний позитивізм пана Поплавського навіть здається, що всі ці пункти реально здійснити як одну з його шоу-програм. Проте, враховуючи існуючу соціально-економічну ситуацію, виникає запитання за рахунок чого все обіцяне може бути зроблено?

Олександр Радуцький згадав своє соціалістичне минуле і половина програми така собі нормальна соціалістична агітація європейського рівня. Друга частина цілком присвячена Черкасам. Видно, що кандидат знає і розуміє про що говорить. Тут і бажання повернути усе до комунальної власності, зокрема легендарні очисні споруди, і наполеонівський план отримання Черкасами статусу міста-курорту.

Важко виокремити щось принципово нове в передвиборчій програмі Андрія Свинаренка – це типовий зразок програми з підручника по паблік рілейшн середньої руки для чайників. Ну й звісно ж Ви нічого не знайдете тут про Черкаси. Власне й навіщо – функція в програми суто технічна.

Натомість Олег Свинарчук позиціонує себе як чистого господарника, якому байдужі політичні інтриги, а головне добробут громади і зростання економіки. В програмі немає ані критики діючої влади, ані колінопреклоніння перед Президентом. Якби в графі «ім’я»  було Петро Порошенко довіра до кандидата була би взагалі стовідсотковою. А так видно, що у виборах бере участь людина професійна, але віддалена від політики. Коротше кажучи – «Хтось сказав ТРЕБА, кандидат відповів ТАК!»

Найчеснішим, принаймні сам з собою, виявився кандидат В’ячеслав Черепаня. Певно вивчивши ситуацію і зваживши всі плюси й мінуси він зняв свою кандидатуру.

Ну й нарешті програма останнього кандидата Віталія Чорного - це типова спроба індивідуалізувати партійні тези. Яскрава риторика партії «Братство» буде несподіваними спеціями для провінційних Черкас. Головна умова, аби Віталій вніс в неї бодай трохи власного, бо могутня тінь Дмитра Корчинського наразі не дає йому з неї вийти.

Наостанок трохи про агітацію, хоча це вже тема іншого дослідження. Фактично в цьому сегменті засвітилося небагато кандидатів. Потужно присутній (що доволі дивно) головний опозиціонер Микола Булатецький (на бордах, рекламних тумбах та в агітаційних газетах).

Майже тотально закриває місто «нейтральними» зеленими кольорами Олег Свинарчук, він же «Я, Богдан» (як на бордах, так і на листівках, а донедавна й у маршрутних таксі). З маршрутками Свинарчук (а точніше його радник - прес-секретар – головний піарник – довірена особа) уже встиг насмішити черкащан розповідями про несвідомих добровольців маршруточників, які самовільно заклеїли брендованою продукцією свої автобуси. Причому судячи з усього даром.

Не меншою є присутність в агітаційному просторі Михайла Поплавського. Дещо псує 100%-ну пізнаваність ректора асоціювання його брендування з кольорами об’єднаної опозиції. Втім наразі невідомо кому це більше буде в плюс – самому Поплавському чи все ж Миколі Булатецькому.

Кілька бордів розташували Володимир Єрьоменко, Максим Колісник і Валентин Кузьоменський.

Ну й звісно ж усі, хто буває на Європейській площі не могли не помітити активну виборчу кампанію Андрія Свинаренка.