Who is Dr. Ironfist?

Вочевидь зрозуміло, що очікуваний «Бій за п’ять мандатів» є лише тактичною розминкою перед генеральною битвою титанів в 2015 році.

АСД починає серію матеріалів про потенційних кандидатів на найвищу посаду в Україні. Розпочнемо прогнозовано з Віталія Кличка, оскільки він одним з перших офіційно заявив про намір балотуватися в президенти.

Скандальне голосування за зміни до Податкового кодексу виступило каталізатором того, що й так мало відбутися - Віталій Кличко чітко та однозначно заявив про свій намір балотуватися у президенти.

Те, що дехто з аналітиків називає фальстартом, в даному разі доцільніше розцінювати, як природну реакцію спортсмена, який звик зустрічати супротивника віч-на-віч у відкритому бою, а не робити кулуарні капості поза спиною. Кандидат в президенти Кличко має зрозуміти деякі правила, які в спорті виглядають абсурдними. По-перше, його намагатимуться усунути з боротьби максимально підпільно і витончено. По-друге, не факт, що нинішні союзники не візьмуть найактивнішої участі в цьому процесі. По-третє, ставки дійсно надто високі і, не зважаючи на дружні і партнерські стосунки, гратися в демократію ніхто не буде. В цьому є певний шанс для Віталія Кличка – зламати традиційні правила і обнулити політичні процеси в Україні. Його заява про відправку на пенсію Януковича – перша ластівка цієї тенденції. Звісно не всім, і в першу чергу в таборі опозиції, сподобається думка про виведення діючого президента в небуття без будь-якого покарання. Проте історія показує, що коли на певному етапі не зупинитися в боротьбі на взаємознищення, то наслідки будуть найсумніші.

18 травня 2013 року опозиціонери підписали угоду про висунення єдиного кандидата у другому турі, але Кличко продовжує виступати за те, щоб це сталося вже у першому турі. Така наполегливість і мовчазна згода з боку «Батьківщини» (точніше Яценюка) легко пояснюється. Очевидно, що Юлія Тимошенко не має наміру відмовлятися від боротьби за владу, хоча юридичних шансів для цього в неї залишається все менше й менше. В цій ситуації наполягати на власній кандидатурі для Арсенія Яценюка - з одного боку ставити себе в позицію Іуди стосовно Тимошенко, з іншого – спрощувати задачу Віктору Януковичу. Заява Кличка про намір балотуватися не суперечить домовленостям з партнерами по опозиції. Сам Кличко чітко заявив, що готовий обговорювати висування єдиного кандидата від опозиції на президентських виборах. І як визнав, наприклад, Яценюк, він знав про такі наміри Віталія і поважає його право. Більше того, це дає йому шанс лишитися суб’єктом політики, і після перемоги Кличка претендувати на цілий ряд преференцій. В той же час не варто недооцінювати бажання Арсенія Яценюка стати таким собі українським Обамою. І це створює певні ризики, оскільки така амбітність може бути використана, як на Банковій для руйнації антипрезидентської коаліції «ОО» - «УДАР» - «Свобода», так і в самому опозиційному середовищі. Звісно зовнішній фактор так само в цій ситуації може сильно вплинути на поступливість усіх учасників президентських виборів.

Вже зараз зрозуміло, що Кличко має всі підстави бути Президентом України. За даними КМІС якщо б президентські вибори проходили наприкінці травня цього року, а в бюлетень для голосування були б включені Віталій Кличко, Петро Симоненко, Олег Тягнибок, Віктор Янукович та Арсеній Яценюк, то з усіх громадян України віком від 18 років проголосували б:

за Віталія Кличка — 16%,

за Віктора Януковича — 14%,

за Арсенія Яценюка — 10%,

за Олега Тягнибока — 6%,

за Петра Симоненка — 4%.

Віктором Морозом вже було озвучено перші аргументаційні піар-постріли «Чому саме Кличко може бути Президентом».

Аргументи ЗА:

«Аргумент №1. Віталій Кличко – світовий переможець. Один із найпізнаваніших людей світу. Улюбленець мільйонів. Для України, яка сотнями років перебувала на околиці світових процесів і фактично була заборонена як нація, це – серйозний фактор. Віталія знають і поважають у світі. З ним шукають зустрічі найвідоміші люди, його дружбою пишаються державні діячі багатьох країн.

- Аргумент №2. Віталій Кличко світовий успіх здобув у чесній боротьбі. І в цій же чесній боротьбі заробив чималі кошти. Чому про чесно зароблені кошти в країнах, де можливий його бізнес, він не звітує перед українською владою і чому свої статки не перевів до українських банків і не поділився з українськими можновладцями – це вже інше питання, яке в нормальних людей і виникати не буде. Це може турбувати лише хвору уяву нездорових людей.

- Аргумент №3. Відсутність досвіду роботи на державній службі в Україні свідчить лише на користь його майбутньої державної кар`єри. Справді, він не переобтяжений досвідом корумпованої системи і, маючи практику ведення прозорого європейського бізнесу, ділових стосунків і цивілізованих відносин, найшвидше прагнутиме перенести цей досвід в Україну. Принаймні, його досвід роботи в Київраді стверджує, що Віталій відстоював не інтереси власного бізнесу чи бізнесу своїх колег, а інтереси киян. І якщо його в цій справі не підтримували його члени фракції й відомі київські бізнесмени Парцхаладзе й Андрієвський, то він швидко розстався з ними. Хоч ці люди не могли не знати про потенційні можливості державної кар`єри Кличка.

- Аргумент№4. Віталій Кличко – дуже цільна, розумна й глибока людина зі своїми цінностями й переконаннями. Ставити питання про його розумові здібності може лише людина, яка під розумовими здібностями розуміє лише вміння вчасно прогинати спину перед сильними світу цього, або розум уподібнює до купи вивчених напам`ять банальностей. І якщо ораторські чи полемічні здібності Віталія не найсильніша на сьогодні його риса, то це ще не про що не говорить. Все це залежить від кількості публічних виступів, вміння вчитися і хороших порадників.

- Аргумент№5. Віталій Кличко – глибоко моральна людина, що переконливо вирізняє його з-поміж нинішнього політикуму. Він терпимий і терплячий, досить толерантний і з повагою ставиться до колег, вміє вислухати й прислухатися до аргументів свого противника чи конкурента. Врешті, Кличко дуже сімейна людина, котра любить і поважає своїх батьків, любить і цінує свою сім`ю.

- Аргумент№6. Кличко якщо й не великий спеціаліст у світовій історії і детально не аналізував процеси розвитку й занепаду країн і цивілізацій, але він розуміє тренд, основну тенденцію зміни часового ряду, логіку розвитку подій. Саме тому він підтримав масовий рух народу в 2004 році проти фальсифікації президентських виборів, саме тому він нині примкнув до лав опозиції, яка вперто хоча й не завжди успішно продовжує опонувати владі, наскрізь опутаній корупційними зв`язками й тіньовими схемами. Це ще раз переконливо свідчить і про його розумові й моральні якості».

Аргументи не те щоб зовсім залізні, швидше б’ють на довіру, ніж на логіку, містять тонкі алюзії в бік критики самого Віталія, але тим не менше є першим кроком до позитивного фіналу президентської кампанії Кличка-старшого. Доказом цього є (і тут ми переходимо до контр-тез) є миттєва реакція в минулому світила української журналістики, а нині придворного медіа-самурая В’ячеслава Піховшека.

В своїх «Шести аргументах, чому Віталій Кличко не годиться для державної роботи» Піховшек наводить наступні контраргументи:

Аргумент №1: Кличко, будучи народним депутатом, сконцентрований на своєму бізнесі в спорті

Аргумент №2: Кличко ніколи не працював на державній службі, у нього немає ніякого досвіду управління процесами такого рівня.

Аргумент №3: непрозорість фінансового статку Кличка.

Аргумент №4: політик Кличко і бізнесмен від боксу Кличко – непоєднувані?

Аргумент №5: Кличко і його мізки. Піховшек натякає на недалекість Віталія.

Аргумент №6: Кличко маніпульований

Насправді всі ці контртези (більшість чомусь ігнорує це) фактично закладені в тезах «ЗА». По суті головний здобуток Піховшека в тому, що він гіперболізував мінорні ноти Мороза свідомо чи несвідомо залишені ним в апології українського боксера.

Спробуємо розібратися. Спершу про факти об’єктивного характеру. Майже половина українців (49,1%) очікують, що ситуацію в країні змінять нові політичні лідери, яких відрізняють від представників чинної влади такі риси, як чесність (50,1%), некорумпованість (47,7%) і готовність насправді захищати інтереси простих людей (47,8%). Про це свідчать дані соцопитування фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова .

І очевидно, що під цю модель нового очікуваного кандидата Віталій Кличко підходить щонайліпше. Адже серед усіх українських політиків саме він має найбільший рейтинг довіри. Це підтверджують дані останніх соцопитувань.

Якби президентські вибори проводились у вересні 2013 року, Віталій Кличко переміг би Віктора Януковича. Зокрема за даними соціологічної групи Рейтинг, в першому турі президентських виборів Януковича готові підтримати 24%, Кличка - 20%. При цьому у другому турі Кличка готові підтримати 37% (найвищий показник серед опозиційних кандидатів), Януковича - лише 22%.

За даними КМІС, що наводить видання «Дзеркало тижня» у другому турі Кличко взагалі виграє з велетенським відривом - 42,7% проти 24,8%.

Центр Разумкова надає наступні цифри - в першому турі президентських виборів Януковича готові підтримати 19%, Кличка - 15,5%. При цьому у другому турі Кличка готові підтримати 37,7%, а Януковича - лише 24,8%.

Результати опитування, яке провела провладно налаштована компанія Research&Branding Group наступні - якби президентські вибори відбулися найближчої неділі, за Януковича проголосували б 20,8% опитаних, за лідера партії "Удар" Віталія Кличка проголосували б 11,7% виборців, за екс-прем'єра Юлію Тимошенко - 10,9%, за главу політради "Батьківщини" Арсенія Яценюка - 6,3%. Втім R&B Group не наводятьдані другого туру. «Українська правда» наводить наступні інсайдерські дані з джерел в цій компанії - у другому турі Кличка готові підтримати 40,7% (найвищий показник серед опозиційних кандидатів), Януковича - лише 22,9%.

Цей факт звісно не може не турбувати команду чинного Президента. Саме тому наразі ключове завдання технологів Банкової – юридично або технологічно не допустити участі або принаймні виходу Кличка в другий тур президентських виборів.

Для цього очевидно використовується або ще буде використовуватися усе те, що Піховшек вже зараз називає майбутніми технологіями штабу Кличка. До цього переліку можна віднести:

- поширення відвертої брехні щодо Кличка-старшого та його оточення;

- поширення інформації про його політичну неспроможність;

- намагання у непрямий спосіб позбавити права балотуватися на виборах 2015 року;

- зініціювати конфлікт всередині опозиційного табору;

- закиди щодо непатріотизму - тривалий час жив за кордоном, більше цікавиться своїм бізнесом і т.д.

Втім зрозуміло, що маючи можливості і згоду кількох іноземних держав отримати їхнє громадянство, Віталій Кличко принципово не став цього робити. Так само будь-хто з туристів, що відпочивали за кордоном підтвердить Вам, що Віталій Кличко та Андрій Шевченко одні з найпізнаваніших брендів України за межами нашої держави.

В цьому контексті внесення змін до Податкового кодексу з порушенням норм регламенту та за допомогою фальсифікацій аби опосередковано створити підстави для зняття Кличка з виборів прямо свідчить про визнання Віталія Кличка головним суперником Віктора Януковича на президентських виборах 2015 року.

І власне тут, полишаючи за рамками симпатії чи антипатії до будь-кого з кандидатів, ми отримуємо ситуацію, коли вибори у 2015 році втрачають значний відсоток легітимності. можна не сумніватися, що їх навряд чи визнає демократичними європейська і світова громадськість. А отже в сухому залишку отримуємо подальшу втрату рейтингів та довіри до України в світі. І це на тлі й без того не надто позитивної картинки. Попри всі намагання команди Януковича декларувати проведення реформ об’єктивні соціально-економічні показники свідчать про інше - падіння ВВП України спостерігається вже четвертий квартал поспіль і нічого не дає підстав очікувати значного зростання ВВП за підсумками 2014 року.

У вересні 2013 року промислове виробництво скоротилося на 5,6% порівняно з вереснем 2012 року. Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну в другому кварталі 2013 року скоротився вперше з 2010 року. Останнім часом інвестори, експерти та високі закордонні представники публічно заявляють про погіршення бізнес-клімату в Україні. Це є закономірним наслідком імітації реформ, в рамках яких відбувається лише закручування гайок діючому бізнесу. Значна кількість потужних бізнес-гравців виводять свої активи та потужності за межі України. Досить лише згадати компанію «Оболонь», яка планує винести своє виробництво аж до Китаю, аби лишень мінімізувати втрати вдома. Будь-хто з держслужбовців не під запис розкаже про проблеми з платежами в системі Держказначейства та існуючої гігантської заборгованість по соціальним виплатам. Врешті те, що стосується продовольчого кошика кожного - овочі «борщового набору» і картопля станом на кінець першого тижня вересня коштували на 54,6% більше, ніж у цей же час у 2012 році! Про яке покращення може йти мова?

З початку року дефіцит держбюджету сягнув 34,75 млрд. грн., що в 2,1 рази перевищує показник за вісім місяців 2012 р. Це прямий наслідок того, що бюджет на 2013 рік було ухвалено на основі нереалістичних урядових макроекономічних прогнозів, в результаті чого планові показники не виконуються. Україна, поряд із Білоруссю і Молдовою, опинилася серед країн СНД та Європи з найменшим середнім річним доходом громадян. Середній річний дохід громадянина України становить менше 5 тис. доларів - у 10 разів менше, ніж у середньому у світі (звіт швейцарського банку Credit Suisse Global Wealth Report 2013).

На цьому тлі цілком об’єктивно падає довіра до чинної влади. Як свідчать дані соцопитування фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова, більше половини населення України повністю не підтримують діяльність президента України Віктора Януковича. Так, порівняно з груднем 2011 року частка таких зросла з 65,3% до 68,9%. Також зросла частка тих, хто не підтримує діяльність уряду Азарова-Арбузова (з 45,5% до 71%).

На думку громадян існує значне погіршення в переважній більшості сфер життєдіяльності країни. 69% українців вважають, що ситуація в Україні розвивається в неправильному напрямку. Більше половини опитаних вказали на погіршення за останні 2 роки у сферах охорони здоров'я (60%), працевлаштування (59%), досягнення політичної стабільності (57%), економіки в цілому (55%). Більше 40% вказали на погіршення у сфері розвитку малого і середнього бізнесу, забезпечення соціального захисту, надання житлово-комунальних послуг. Ці дані наводить «Дзеркало тижня» з посиланням соціологічну групу "Рейтинг".

Понад 70% вважають, що Україна рухається в неправильному напрямку, причому 43,4% в цьому твердо переконані. Головну провину за незадовільну ситуацію в Україні громадяни покладають на президента України (51%) та уряд (51%). Дані наводить «Дзеркало тижня» з посиланням на результати дослідження активності українських громадян, проведеного Фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова.

В такій ситуації кандидатура Віталія Кличка, який не встиг негативно засвітитися в бурхливих політичних процесах українського політикуму, в уявленні українського виборця стає все більш затребуваною для ролі національного лідера. І головних аргументів є два, попри їх ірраціональність - не надто великий політичний досвід (а отже він не такий, як інші що там біля корита) і факт повернення з Заходу додому (попри можливість спокійно жити в своє задоволення в Європі чи США).

Головний ризик в даній ситуації для Кличка, а відповідно й для України – не допустити запаморочення довірою громадян і не витратити її, як це зробив Ющенко, для власного добробуту і вгамування апетитів своєї команди.