Вибори в Україні, як Олімпійські ігри

Вибори в Україні, як Олімпійські ігри. І схожість не лише в часових термінах.

Зокрема після цьогорічної Лондонської олімпіади залишився неприємний осад. Такої кількості відвертих ляпів та організаційних проколів вже давно не спостерігалося.

І це в доведеному до абсурдної досконалості аристократичному Лондоні?! Не вірю!

Звичайно можна все списати на згубний вплив мультикультуралізму і монтіпайтонівські традиції британського гумору, але є підозра, що задіяні  були зовсім інші чинники. А саме - ненав'язливо ткнути писком окремі країни в калюжу.   

І в цьому плані головний режисер і сценарист українських виборів 2012 (якщо це звичайно одна особа!) вдало запозичив багато спортивних принципів.

Найперший принцип – головне участь, а не перемога! Принаймні так кажуть тим і ті, хто не впевнений в своїх силах, або ж змагається щоб заробити грошей за технічні функції чи й просто засвітитися на майбутнє. Звичайно приховані сценаристом фаворити знають, що перемога все ж таки головне.

Адже золото є золото, а гран-прі і в Африці гран-прі (нехай пробачать мені наші сомалійські брати). Плюс до всього, кошти витрачені на підготовку потрібно повертати, а це набагато простіше зробити з призового фонду, ніж з власної кишені.

Другий базовий олімпійський принцип – швидше, вище, сильніше. В Україні до нього підійшли творчо. Швидко міняти правила гри, вище підняти планку прохідного балу і сильніше закрутити медіа-гайки.

Нарешті – принцип цьогорічної олімпіади – головне не виступ, а суддівство. Усім уже має стати зрозуміло, що після прийняття чинного Закону України "Про вибори народних депутатів України", можна скільки завгодно кричати про порушення і фальсифікації на виборах.

Підкуп – прямий і не дуже…

Останнім часом дискусія щодо законності чи незаконності дій тих чи інших суб’єктів політичного процесу набула всезагального характеру. Розмови про підкуп виборців, їх продажність та негідників-кандидатів точаться починаючи з сільських посиденьок і закінчуючи ток-шоу на національному телебаченні.

Отже, що тут є нормою закону, а що від лукавого.

Насамперед варто розуміти, що відповідно до ст.2 Закону України „Про вибори народних депутатів України” виборцем є дієздатний громадянин України віком від 18 років. І цей статус ним не втрачається ні по завершенню однієї виборчої кампанії, ні в період до початку нової.

Що стосується власне передвиборчої агітації, то ст.68 Закону доволі детально роз’яснює, що це - здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію - суб'єкта виборчого процесу. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. Не вважається передвиборною агітацією здійснення партією, яка не має статусу суб'єкта виборчого процесу, попередньо згаданих дій і заходів. Тобто партія, що не бере участі у виборах або до початку виборчої кампанії може спокійно популяризувати власну діяльність чи роз'яснювати свої позиції за умови, що під час таких заходів жодним чином не згадуються партії - суб'єкти виборчого процесу та кандидати у депутати, а також положення передвиборних програм.