Штрихи до портрету - чудова вісімка 194-го ТВО

Останній тиждень регулярно дарує новини електорального характеру.

Нарешті маємо створені окружні комісії. І звісно ж відразу піднявся репет щодо принципу їх формування і формальності цієї процедури. Складається враження, що ні опозиція, яка голосувала за закон в такій редакції, ні експертне середовище не знало ще до виборів 2012 року, що так буде. Проблема в тому, що формування виборчих комісій за діючим принципом абсолютно демократичне, хоча й абсолютно не відображає реальну розстановку політичних сил в Україні і регіонах. Але, як то кажеться, або ми виконуємо закон в усьому обсязі, або тоді не дивуємося, що існуюча влада так само вибірково його використовує. Повернення легенди ТВО №194 Ольги Козько настільки налякало кандидатів від опозиції, що на підмогу двом кремезним черкаським козакам з Грузії мала вирушити Леся Оробець. Взагалі то видається, що аби пані Оробець була присутня на окрузі за кілька днів до дня голосування в 2012 році, то й не довелося б переголосовувати нині. Нажаль, козакування у нас на Черкащині асоціюється з чим завгодно, але не з захистом результатів виборів у повному розумінні цього слова. Хочеться вірити, що 15 грудня 2013 року переможець незалежно від свого політичного позиціонування зможе нарешті отримати мандат, тим більше, що навіть на Банковій зрозуміли – голову ОВК треба замінити. Врешті – хіба особа чи її партійна приналежність щось міняє? Але ж багато хто вдовільниться цим фактом, що нічого не змінює по суті.

Не будемо вдаватися до перекомбінування стандартних оцінок ситуації, якими заповнені черкаські ЗМІ. Спробуємо поглянути ближче на кандидатів та їх програми. Всі ми чудово розуміємо, що передвиборча програма – то власне обіцянка чистої води. Випадки виконання кандидатами своїх зобов’язань, нажаль, не є поширеним явищем. Втім, на етапі виборчої агітації не так багато об’єктивних критеріїв для порівняння кандидатів. Тому спробуємо дослідити характеристики тих восьми достойників, які наразі є зареєстровані в ЦВК.

Вибори 2013 – дубляж минулорічних виборів з перемогою провладних кандидатів?

Вибори 2013 – не що інше, як виконання політичних домовленостей України перед Європою. Найменше вони потрібні українцям, які вже втомились від політичної агітпродукції та гучних гасел. Ще менше потрібні провладній партії, яка має більшість у Парламенті і п’ять депутатів будь то «свої» чи «чужі» на погоду не вплинуть. Не потрібні вони й Опозиції, яка розуміє - старт важкий, а фініш буде ще важчий.

З одного боку, президент розуміє, що всередині його партії стрімко назрівають тектонічні процеси, як через антиросійську позицію, так і через поступове усунення від фінансових і владних потоків усіх гравців, не пов’язаних з Сім’єю. В цьому контексті п’ять контрольованих багнетів ніколи не завадять. З іншого – провінційне дуболомство і головотяпство ніхто не скасовував. Як наслідок до парламенту можуть потрапити п’ятеро опозиціонерів, а, крім того, в інформаційний простір ризикує потрапити чергова порція інформаційного бруду, що вкотре домалює антидемократичну картинку сприйняття нинішньої української влади перед світовою громадськістю.

Не менше проблем і в таборі опозиції. Перелік персоналій, що балотуватимуться зараз по проблемним округам задовольняє далеко не усіх. Адже замість них логічно напрошуються ті фінансові та ідейні спонсори опозиції, що в силу різних причин до Верховної Ради не потрапили. Але заміна фактичних переможців на нових гравців створює ризик бойкоту з боку виборців, а що головне контрзаходів з боку союзників з боку УДАРу та «Свободи», які матимуть розв’язані руки щодо виконання своїх зобов’язань.

Фактично перевибори в 5-ти проблемних округах це перша репетиція нових технологій, що можуть бути використані на майбутніх президентських виборах. Ну і звісно – заключний атрибут завершення виборчої кампанії 2012. Щось на кшталт фінального звіту – нудного, майже нікому не потрібного, але формально необхідний.

Черкащина після підписання Угоди про асоціацію з ЄС може стати потужним транзитним вузлом

11 жовтня 2013 року в м. Черкаси Агентство стратегічних досліджень (Черкаси) ініціювало проведення «круглого столу» на тему «Зона вільної торгівлі з ЄС: очікування черкаського регіону напередодні підписання Угоди про Асоціацію». Захід проходив в рамках проекту, який реалізує Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень (м. Чернігів) у співпраці з Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій (м. Київ), другою робочою групою Української національної платформи Східного Партнерства та Асоціацією регіональних аналітичних центрів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

У роботі «круглого столу» взяли участь представники місцевих органів виконавчої влади, громадських та партійних організацій, бізнесу, ЗМІ, науковці. «У хвилях інформації про європейську інтеграцію України напередодні Вільнюського саміту важливо віднайти і з’ясувати передусім регіональний спектр переваг та викликів створення зони вільної торгівлі з ЄС», - відзначив керівник проекту, директор аналітичної служби АСД Володимир Присяжнюк.

Вміла готувати, та не вміла подавати

Черкаси - дивне місто.

Тут вміють з нізвідки зробити людину знаменитістю, як це сталося з Нестором Шуфричем у 2002 році. При цьому, як кажуть знаючі люди, вся кампанія вклалася в якісь смішні кілька тисяч доларів і підтримку друзів.

І так само феєрично місто над Дніпром вміє поховати амбіції не менш знаменитої очільниці «Азоту» Валентини Жуковської. Топ-менеджер «Укрсоцбанку», потім кризовий адміністратор «Надрабанку» (це в період, коли його вже всі поховали!), врешті керівник одного з форпостів Дмитра Фірташа - ПрАТ «Азот». Дивно, що за наявності таких стартових умов і обсягу проведених культурно-соціальних заходів Жуковська ще досі не в парламенті. Ні, треба ж було їй узятися за ці закляті Черкаси.

Втім це стара біда українських жінок-політиків. Досить згадати Наталію Вітренко, занепад якої почався з Черкас (доречі з тією ж політтехнологічною командою), Людмилу Супрун та врешті-решт Юлію Володимирівну.

В Одарича на 15 грудня інші плани

Останній коментар Сергія Олеговича щодо недоцільності проведення перевиборів по проблемним округам в один час з виборами міських голів цілого ряду «безголових» міст України вказує, що на 15 грудня 2013 року в нього дещо інші плани, ніж донедавна вважалося. Звісно приємно, що екс-мер турбується відсутністю проблемних парламентських округів в Чернівцях, Херсоні та Миколаєві, але незрозуміло чому черкаська громада, як власне і мешканці вищезгаданих обласних центрів мають чекати доброї волі народних депутатів невизначений час. Тим більше, що по ряду районних центрів (типу нашої Кам’янки) вибори призначено і нічого – всі живі-здорові.

Заява Одарича про недоцільність поєднання виборів черкаського міського голови з перевиборами по п’яти округах до Верховної Ради виглядає дещо дивною, адже чи не єдина людина кому би були вигідні мерські вибори 15 грудня – це сам Сергій Одарич. Статус-кво влаштовує як нинішню коаліцію «Усі проти Одарича», так і обласне керівництво, тим більше, що скільки-небудь адекватної кандидатури яку би можна було виставити проти екс-мера наразі немає. Тому або Сергія Олеговича таки настільки втомили судові перипетії, що йому вже не хочеться мерської булави, або він реально розуміє, що на виборчу кампанію зараз не вистачить ресурсів, або він таки буде балотуватись до Верховної Ради України по 194-му мажоритарному виборчому округу. Остання версія може мати місце у випадку усвідомлення провладними сценаристами реальності того, що на даний момент реальним переможцем на окрузі є Булатецький. Оскільки чесним шляхом збільшити електоральний врожай Валентини Жуковської за такий проміжок часу майже нереально, то логічно би було відібрати частину голосів Миколи Булатецького. Для цього цілком може бути використано висування Сергія Одарича кандидатом в народні депутати. Адже усунутий з посади міський голова має досить великий відсоток підтримки в місті, крім того депутатський мандат дає певний захист від кримінального переслідування. Таким чином може бути розіграна безпрограшна комбінація в якій Одарич нічим не ризикує. У випадку перемоги Жуковської йому можуть пробачити нелояльність до губернатора і припинити кримінальні переслідування, надати сприяння у відновленні на посаді мера через суд або завдяки проведенні виборів мера в іншу дату, ніж 15 грудня. У разі власної перемоги – Сергій Одарич отримує депутатський імунітет, хоча приклад Маркова показує, що це не є абсолютною панацеєю.
Станом на сьогоднішній день Одарич просто не готовий повернутись у крісло Черкаського міського голови. Немає підтримки депутатів, непідготовлені ресурси, не завершилось розслідування його справ у судах першої та третьої інстанцій. Крім того, участь Одарича у виборах по 194-му округу дасть йому також тимчасову недоторканість, яка йому дуже потрібна для захисту від кримінальних переслідувань. Проте, враховуючи той кадровий і управлінський безлад, який відбувається в Черкаській міській раді та міськвиконкомі, відтягування дати перевиборів міського голови йде тільки на шкоду громаді міста. Разом з тим, призначення виборів мера на 15 грудня було би хорошим шансом для опозиційних сил, оскільки в разі висунення ними єдиного опозиційного кандидата вони реально зможуть поборотись за крісло міського голови. Додатковим стимулом для цього є і невизначеність Партії регіонів із своїм можливим кандидатом в мери та відсутність практичної можливості балотуватись на цю посаду Валентини Жуковської.

Затягування «безголового» статусу Черкас призводить лише до погіршення ситуації з управлінням міським господарством, адже давно відомо, що тимчасове керівництво найменше зацікавлено в роботі на перспективу.

                                                                                                                  Блог Сергія Пасічника